Наш ДНЗ розташований в смт. Гніздичів біля Кохавинського Монастиря по вул. Садовій, 5

Є у селищі Гніздичів дороге серцю місце - дитячий садок "Струмочок". Схиляються до самої покрівлі розлогі дуби, духм`яні липи, тихо кружляє пух споминів. Щоранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують діти. І так багато-багато років.

   ДНЗ "Струмочок" розпочав свою діяльність в тяжкі післявоєнні роки. Протягом десятиліть керівники, які відкривали двері дитячого садка, робили все, щоб заклад був затишним, теплим гніздечком для малят, щоб жилось їм весело, цікаво та радісно. Перші цеглинки у фундамент майбутнього успіху було закладено в ті далекі 50-ті роки. Першопрохідцем була Кравченко Катерина Григорівна. На цій посаді її змінили Чміль Дарія Хомівна та Захарків Іванна Йосипівна - люди працьовиті, творчі, закохані в дошкільну спаву. Щодня поспішали вони в дитячий садок. Педради, виробничі наради,відкриті заняття...

   Сьогодні віддають частину свого життя садочку, а частинку свого серця дітям, сіють розумне, добре, вічне в їхніх душах вихователь Семчишин Ганна Ярославівна, музкерівник Драган Оксана Андріївна, помічники вихователів Король Лілія Ігорівна та Мамчур Надія Михайлівна.

   Скільки діток пройшло через наш садок! Серед наших вихованців люди ризних професій: лікарі, вчителі, кухарі, юристи, будівельники, ветеринари. Наші вихованці перших десятиліть вже давно стали дорослими. Багатьом з них довелося водити в наш дитячий садок уже своїх діток, а декому й онуків.      

Це все не під крильцями любої мами,

Тут інші про нас турбуються серця.

Спасибі усім хто є поруч із нами,

Й душевну красу віддає до кінця.

Кохавино сьогодні не є окремим населеним пунктом. Не зустрінете ви таку назву і на сучасний картах. Знаходиться це місце майже в центрі сучасного містечка Гніздичів Жидачівського району і є відомим відпустовим місцем Львівщини. Його історія почалася у 1646 році, коли власниця сусіднього села Руда Анна Войнаковська, повертаючись з Жидачева до свого рідного села побачила на одному з дубів образ Божої Матері. Перед образом зупинилися і впали на коліна і чотири коні, які везли панську карету. Коні вирушили в дорогу лише після того, як пані вийшла з карети і помолилася.

Слава про чудо швидко розповсюдилася по околицях. Неодноразово його факт підтверджували спеціальні церковні комісії. Остаточно образ було проголошено чудотворним 26 травня 1755 року.

Вже у 1680 році Тереза Виговська збудувала на місці дубу, де з'явився чудотворний образ, дерев'яну капличку, куди помістила ікону з дозволу Львівського архієпископа Констанція Липського. У 1748 році власник Руди Костянтин Виговський побудував нову простору дерев’яну церкву і помістив в ній образ
Кохавинської Матері Божої. 22 червня 1755 року львівський архієпископ Вижицький переніс чудотворний образ з каплиці до новозбудованої церкви.

Навколо храму виріс монастир кармелітів. У 1780 році, його було ліквідовано наказом австрійського цісаря, а парафію перенесено до сусідньої Руди. Невдовзі парафія знову повертається до Кохавино, а монастир відроджується у 1855 р. Тоді ж було відновлено давню каплицю і відреставровано чудотворний образ.

Кількість прочан збільшувалася з року в рік, і старий дерев'яний костел вже не міг вміщати всіх віруючих. У 1868 р. було закладено наріжний камінь під новий храм, будівництво якого розтягнулося на декілька десятиліть внаслідок постійного браку коштів. Лише 30 серпня 1894 року костел було освячено, а 1 вересня відбулося урочисте перенесення до неї чудотворного образу Матері Божої, в якому взяло участь близько 30-ти тисяч паломників.

Протягом 1901 - 1902 років на місці старої дерев'яної каплиці, де з'явився, чудотворний образ) стараннями отця Яна Тшопінського звели нову муровану каплицю у неоготичному стилі.

Поруч з цією стрункою красунею збудували будинок для гостей та плебанію.

Тоді ж було розширено і костел: на 13 метрів добудовано пресвітерій та збудовано дві бічні каплиці, завдяки чому храм став хрестовим у плані. 15 серпня 1912 р. в присутності 180 тисяч прочан з Галичини та, навіть, з зарубіжжя, відбулась коронація ікони Чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської папськими золотими коронами. З 1931 р. храмом опікувалися отці єзуїти. Напередодні радянської окупації вони встигли вивезти чудотворний образ до польського міста Глевіце, де він знаходиться донині.

В колишньому костелі совіті влаштували сховище льону, а згодом - інтернат для розумово відсталих дітей. Щоб стерти з пам'яті народу це чудотворне місце, Кохавино було ліквідовано, як окрема територіальна одиниця, і приєднано до містечка Гнізничів.

На початку 90-х років ХХ століття святиню передали отцям редемптористам чину Найсвятішого Ізбавителя. Зараз тут діє монастир св. Ґерарда, куди з Польщі передано копію Чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської. Потрохи відроджується і храм.



Деталі фасадів:



Інтер'єр храму: